Документ взят из кэша поисковой машины. Адрес оригинального документа : http://www.hist.msu.ru/Labs/UkrBel/unia_brzeska.doc Дата изменения: Tue Jun 23 18:16:25 2009 Дата индексирования: Tue Oct 2 08:23:34 2012 Кодировка: koi8-r Поисковые слова: ч нн

Берестейська ун?я 1596 р. - акт розриву з Константинопольським патр?архатом
? об'?днання частини русько? (укра?нсько-б?лорусько?) православно? церкви з
римо-католицькою церквою у межах Ки?всько? митропол??, що функц?онувала на
територ?? Реч? Посполито?. Рел?г?йна сп?льнота, яка постала внасл?док Б.
у., стала називатися ун?атською церквою (в?д початку Х?Х ст. - греко-
католицька церква, в незалежн?й Укра?н? - Укра?нська греко-католицька
церква).
До ?сторичних передумов Б. у. в?дноситься ряд чинник?в: пропаганда
ун?йно? ?де? потридентським католицизмом, активна м?с?йна д?яльн?сть
?зу?т?в на Сход? ?вропи, провал спроб Риму зд?йснити конверс?ю на
католицизм православно? Москов?? у 80-х рр. XVI ст., принижене становище
православ'я в Реч? Посполит?й у пор?внянн? з пануючою католицькою церквою,
кризов? явища в церковному житт? Ки?всько? митропол?? (особливо
акцентуються моральний занепад та низький осв?тн?й р?вень духовенства),
зм?ни в рел?г?йн?й культур? укра?нсько-б?лорусько? церкви в друг?й половин?
XVI ст., як? ? св?дченням конфес?йно-культурно? в?дкритост? до вплив?в
Заходу, втручання константинопольського патр?арха ?рем?? ?? в справи
митропол?? в 1588-1589 рр., програми церковних реформ к?нця 80-х - першо?
половини 90-х рр. XVI ст. та невдал? спроби виходу з них, конфл?кт
церковних братств з ?пископатом та конфл?кти в середовищ? ??рарх??,
сприятлива м?жнародна пол?тична ситуац?я наприк?нц? стол?ття.
Процес, що призв?в до укладення Б. у., був не т?льки багатоетапним,
але й багатогранним. Вважа?ться, що першими в друг?й половин? XVI ст.
проект рег?онально? ун?? сформулювали л?дери польського католицизму
кардинал С. Гоз?й ? ?зу?т П. Скарга, як? запропонували православн?й церкв?
визнати примат Апостольсько? Столиц? з? збереженням сх?дного обряду.
Згадана ?дея була аргументовано викладена в твор? П. Скарги «Про ?дн?сть
Божо? Церкви п?д одним пастирем» (1577 р.), дедикованому протекторов?
православ'я князев? В.-К. Острозькому. П. Скарга досить слушно закцентував
увагу на кризових явищах у православному церковному житт? та необх?дност?
реформи шляхом укладення ун??. У 1580-1590-х рр. ?дею рег?онально? ун??
церков пропагував папський легат ?зу?т А. Поссев?но, який оптим?стично
розглядав ??, як зас?б навернення всього православного Сходу.
На одному з ч?льних м?сць ?нтерпретац?? генези Б. у. знаходиться
мотивац?я д?й ?пископату русько? церкви, який схилився до ун?? та його
програма, що генерувалася в перш?й половин? 90-х рр. XVI ст. ??рарх?ю
приваблювавло становище католицизму в польськ?й держав?, а також можлив?сть
зберегти в спос?б ун?? рел?г?йно-культурну самобутн?сть укра?нсько-
б?лорусько? церкви. Катал?затором ун?йного процесу були внутр?шн?
конфл?кти, серед яких найвагом?ше м?сце пос?дав конфл?кт братств (мирян) з
?пископатом. У кожного з ?н?ц?атор?в ун?? були й особист? мотиви.
Наприклад, в ?пат?я Пот?я вони мали суто духовний характер.
Остаточн?й програм? ун?? у склад? 33-х пункт?в, п?дписаних 1
червня 1595 р. та ухвалам Берестейських собор?в у жовтн? 1596 р.
передували декларац?я ун?? 1590 р., артикули князя В.-К. Острозького,
торчинська декларац?я ун?? 2. 12. 1594 р., артикули та об?жники
митрополита Михайла Рагози, пункти "Договору латинського ? руського
духовенства" 1595 р. Згадан? етапи розвитку ун?йного процесу були далеко не
безконфл?ктними.
Ун?йн? нам?ри було вперше задекларовано у грамот? 24 червня 1590 р.,
п?дписан?й у Берест? чотирма ?пископами: луцьким Кирилом Терлецьким,
п?нським Леонт??м Пелчицьким, льв?вським Гедеоном Балабаном ? холмським
Д?он?с??м Зб?руйським. Декларац?я укладалась та?мно ? сам ун?йний процес
спочатку мав, за слушним виразом М. Грушевського, характер «клерикально?
?нтриги». У вс?х ун?йних документах, включаючи ? декларац?ю ун?? 1596 р.,
п?дпорядкування пап? римському допускалося за умови збереження сх?дного
обряду (церемон?й, л?тург??, церковного порядку та ?н.), як? повинн? були
гарантувати папа ? польський король.
Першими ?н?ц?аторами ун?? в середовищ? ??рарх?? були Кирило
Терлецький ? Гедеон Балабан. Прихильником ун?йно? ?де? вважа?ться ?
ки?вський во?вода князь Василь-Констянтин Острозький, який ще на початку 80-
х рр. в?в переговори з Римом. Викладена ним 1593 р. коротка програма
вважа?ться ун?версальною, тобто такою, що передбачала загальну згоду церков
на засадах р?вност? обряд?в (саме на таких засадах ?рунтувалася
Флорент?йська ун?я). Передбачалася згода на ун?ю сх?дних патр?арх?в,
московського царя ? Волощини, що надавало програм? Острозького утоп?чного
характеру. 1593 р. ун?йний таб?р поповнився новопоставленим володимирським
? берестейським ?пископом ?пат??м Пот??м. Перех?д митрополита Михайла
Рагози до ун?йного табору був найп?зн?шим (грудень 1594 р.). Назагал,
пункти ун?? митрополита в?д?грали незначну роль в ун?йному процес?, проте
його особиста згода мала вир?шальне значення. Торчинська декларац?я
?пископату русько? церкви (грудень 1594 р.) вважа?ться визначальною з
огляду на п?дпис митрополита та догматично-канон?чне обгрунтування ун??
церков: ?? доц?льн?сть виводилася з потреби л?кв?дац?? розколу
християнства, небезпеки поширення ?ресей, а також погансько? невол?
патр?арх?в.
Остаточн? артикули ун??, прийнятт? 1 червня 1595 р., п?дписали Михайло
Рагоза, Кирило Терлецький, Йона Гоголь, ?пат?й Пот?й та Леонт?й Пелчицький.
12 червня було укладене соборне послання до папи, що п?дписали вже вс?
?пископи (додалися п?дписи Гедеона Балабана ? Михайла Копистенського), як?
затвердили Кирила Терлецького та ?пат?я Пот?я делегатами русько? церкви до
Риму. У друг?й половин? 1595 р. п?д впливом князя В.-К. Острозького з
ун?йного процесу вийшли Гедеон Балабан ? Михайло Копистенський.
17 липня 1595 р., у Краков? червнев? артикули Б. у. було под?лено на
дв? частини: для Апостольського Престолу ? для польського короля. До Риму
була передана ?х злита редакц?я, яка вважа?ться найважлив?шою. Артикули Б.
у. ум?щують догматичн?, обрядово-л?тург?чн?, культурно-осв?тн?, юридично-
соц?альн? та ?н. вимоги. Християнськ? догмати, за невеликим винятком,
трактувалися в дус? компром?сно? флорент?йсько? традиц??, стверджувалась
незм?нн?сть сх?дного в?зант?йського обряду та л?тург??, ч?тко
заман?фестовано намагання перешкодити латин?зац??. Для артикул?в
характерний яскраво виражений нац?онально-захисний характер, прагнення
обмежити патрональне право польських корол?в, посилення внутр?шньоцерковно?
дисципл?ни на зразок латинсько? церкви, особливо ?пископсько?
адм?н?стративно-канон?чно? влади. Не в?дкидалося й порозум?ння Сх?дних
церков з Римом. Програма рег?онально? ун?? русько? церкви, в?др?знялася в?д
план?в ун?версально? ун?? князя В.-К. Острозького ? в?д програми реформи
православ'я церковних братств. Вона явно р?знилася в?д нам?р?в ?нших
суб'?кт?в ун?йного процесу - Риму та Реч? Посполито?. Лише деяк? аспекти
зближували ?? ?з загальною контрреформац?йною програмою католицизму.
У Рим? артикули були п?ддан? ретельному анал?зу теолог?чними
експертами. Проте вони так ? не стали предметом переговор?в. Важливим
етапом ун?йного процесу були урочистост? в Рим? 23 грудня 1595 р., коли
?пат?й Пот?й та Кирило Терлецький на святков?й церемон?? у папи Климента
VIII прийняли католицьке в?роспов?дання в?ри, зокрема догмат про походження
Святого Духа в тридент?йському, а не флорент?йському формулюванн?.
Визначальними для дол? ун?? вважаються також булли папи Климента VIII:
«Великий Господь» (23. 12. 1595 р.) ? «Годиться Римському Арх??ре?в?» (23.
2. 1596 р.). Ц? та ?нш? римськ? документи встановлювали юрисдикц?йний
статус русько? церкви п?д патронатом Апостольсько? Столиц?, проте вони не
можуть трактуватися як повне прийняття Берестейсько? програми, позаяк до
визнання р?вност? обряд?в так ? не д?йшло.
Остаточно ун?йне питання мало бути розв'язаним на арх??рейському
собор? Ки?всько? митропол??, ?дея скликання якого виникла в ход? розвитку
ун?йного процесу. П?сля повернення Пот?я ? Терлецького з Риму, вже йшлося
про сп?льний собор двох конфес?й: ун?атсько? (поки що дуже малочисельно?) ?
православно?. Згоду на собор дали папа Климент VIII ? король Сиг?змунд
???. 21. 08. 1596 р. митрополит Михайло Рагоза призначив його скликання на
6 жовтня 1596 р. В ?ншому недатованому арх??рейському посланн?,
зверненому, передовс?м, до вищого кл?ру, ч?тко визначалася мета собору:
досягти згоди ?з Зах?дною церквою. Лист дозволя? говорити про близьк?сть
погляд?в митрополита до ?де? "ун?версально? ун??", обстоювано? князем В.-
К.Острозьким. Згадан? засади були розвинен? в документах Берестейського
ун?йного собору, проте в них дом?нували ?нш? положення: безумовне визнання
примату Апостольсько? Столиц? ? звинувачення Сх?дно? церкви в схизм?, що
було характерним для позиц?? римо-католицьких ?деолог?в ун??.
М?сцем собору було призначено Берестя Литовське. Не д?йшовши
порозум?ння, обидв? парт?? на трет?й день, 8 жовтня, почали соборувати
нар?зно: ун?ати в м?ськ?й церкв? Св. Миколая, а православн? - в осел? М.
Райського, де зупинився князь В.-К. Острозький. Сп?льний собор, який би
об'?днав прихильник?в ? противник?в ун??, не в?дбувся. Ус?х учасник?в
Берестейських собор?в, в?днотованих у джерелах, нал?чу?ться 175: 24
учасники ун?йного ? 151 учасник православного.
На ун?йному собор? з?бралося 9 духовних ун?ат?в: митрополит Михайло
Рагоза, ?пископи ?пат?й Пот?й, Кирило Терлецький, Григор?й Загоруйський,
Йона Гоголь та Д?он?с?й Зб?руйський, як? представляли 6 ?парх?й митропол??
(митрополичу, володимирсько-берестейську, луцько-острозьку, полоцьку,
п?нсько-тур?вську ? холмську). Учасниками собору було також тро?
арх?мандрит?в: м?нський, брацлавський ? лавриш?вський. Римо-католик?в також
нал?чувалося 9: три ?пископи - луцький Б. Мацейовський, льв?вський Д.
Сол?ковський ? холмський С. Гомол?нський; четверо ?зу?т?в - П. Скарга, М.
Лятерна, К. Нагай ? Ю. Раб; дво? грек?в з Риму - П. Аркуд?й ? Ю. Мошетт?.
Св?тська частина собору була невеликою - всього 6 ос?б: в?ленський во?вода
М. К. Радзивил, канцлер ВКЛ Л. Сап?га, берестейський староста Д.
Халецький, кам'янецький каштелян Я. Претвич, князь Я. Шуйський ? ?нстигатор
Калинський. Ця частина собору представляла найвпливов?шу златин?зовану
магнетер?ю ВКЛ.
Собор п?д проводом митрополита Михайла Рагози прийняв чотири
ухвали. 8 жовтня прийнято декларац?ю про перех?д до ун??, 9 жовтня - дв?
окремих ухвали: про екскомун?кац?ю ки?во-печерського арх?мандрита Н. Тура ?
екскомун?кац?ю ?пископа Г. Балабана. 10 жовтня окремо скинуто з уряд?в
?пископ?в М. Копистенського ? Г. Балабана, як? не прийняли ун??, а також
православне духовенство.
Головним документом ун?йного собору ? грамота Берестейсько? ун??, яка
базу?ться на декларативному визнанн? флорент?йсько? ?де? ?дност? церков. У
центр? уваги документа знаходиться обгрунтування мотив?в ун??: не бажаючи
залишатися п?д поганською неволею ? сприяти «розкольницьк?й» пол?тиц?
патр?арх?в, а також запоб?гаючи спустошенню церков ? поширенню ?ресей,
прагнучи до спас?ння людських душ, - митрополит з ?пископами приступили до
?дност? з Римом. Документ ? декларац??ю урочистого проголошення ун??, тому
в?н сповнений пафосом богоугодност? ? святост? вчиненого, а також
в?дпов?дальност? за людськ? дол? перед Богом. У ньому, як ? ?нших ухвалах
ун?йного собору, нав?ть не згадано про конкретн? умови ун??, прийнят?
руською ??рарх??ю напередодн? ? передан? польськ?й влад? та пап?.
Ун?йний собор розглядав питання про новий григор?анський календар ?
заснування сем?нар??. Проте вони не знайшли в?дображення в спец?альних
ухвалах. Вважа?ться, що саме Михайло Рагоза був л?дером Берестейського
собору, бо т?льки в?н м?г твердо протистояти православним як митрополит
ус??? Ки?всько? церкви. Фактичними господарями ун?йного собору були все-
таки римо-католики (яких на собор? була б?льш?сть), серед останн?х - ?зу?ти
на чол? з Петром Скаргою. В останн?й день роботи собору, нед?лю, 10/20
жовтня 1596 р. в?дбулась урочиста л?тург?я в церкв? Св. Миколая, на як?й П.
Скарга виголосив пропов?дь про ?дн?сть церкви, щасливу згоду ? Христовий
спок?й.
З? 151 учасник?в паралельного православного собору духовних
нал?чувалось 74 особи, св?тських - 77. До складу духовного кола входило 7
представник?в Сх?дних православних церков, ?? патр?архат?в та монастир?в:
Никифор Парасхес - протосингел Константинопольського патр?арха, Кирило
Лукар?с - протосингел ? нам?сник Александр?йського патр?арха, нев?домий
товариш Никифора, Б?лградський митрополит Лукаш, Б?храсуський ?пископ
Па?с?й, арх?мандрит монастиря Св. Пантелеймона з Афону Матв?й, арх?мандрит
монастиря Симона ? Петра з Афону Макар?й. Склад учасник?в духовного кола за
?парх?ями вигляда? так: митрополича - 17, п?нська - 6, володимирська ?
берестейська - 2, холмська - 1, луцька ? острозька - 22, льв?всько-
кам'янецька - 10, перемишльська - 7 ос?б. Не мала представництва лише
полоцька арх??парх?я, проте ?пископ?в було т?льки дво? - льв?вський Гедеон
Балабан ? перемишльський Михайло Копистенський. Авторитет духовного кола
був п?дсилений вищою ??рарх??ю з? Сходу, а також заблуд?вським протопопом
Нестором Козьменичем, екзархом митропол??. Арх?мандрит?в та ?гумен?в
прибуло 11: лавриш?вський, супрасльський, лещинський, дорогобузький,
степанський, дубненський, пересопницький, дерманський, жидичинський,
см?льницький, ки?во-печерський. Кр?м цього, в зас?даннях брало участь 6
ченц?в, монастирських священик?в ? пропов?дник?в, 25
протопоп?в/нам?сник?в, 30 священик?в, у тому числ? й братських. Св?тське
коло було представлене делегатами: в?д митрополичо? ?парх?? - 22 особи, в?д
п?нсько? - 2, в?д володимирсько-берестейсько? ?парх?? - 8, в?д луцько-
острозько? ?парх?? - 29, в?д льв?всько-кам'янецько? ?парх?? - 8, в?д
перемишльсько? - 4. Дв? ?парх?? не мали св?тських представник?в - полоцька
? холмська. Серед св?тських було чимало урядник?в: во?вод, каштелян?в,
хорунжих, войських, судд?в, п?дсудк?в, стольник?в, чашник?в, городничих,
писар?в, переважно з Волин?, Ки?вщини, Брацлавщини та ВКЛ. Вид?лялися
княз?вськ? роди: В.-К.Острозький з сином Олександром, Юр?й Друцький-
Горський, Юр?й Пузина, а також представники численних шляхетських родин.
Поважним було представництво в?д братств: льв?вського, берестейського,
б?льського, в?ленського (всього 22 делегати).
Анал?з складу учасник?в православного собору засв?дчу?, що
доля ун?? залежала не т?льки в?д велико? к?лькост? представник?в
православних Волин? з численних волод?нь князя В.-К. Острозького. Досить
великим було представництво в?д б?лорусько-литовських ?парх?й, особливо з
митрополичо? з кафедрами у В?льн? ? Новогрудку. Серед учасник?в св?тського
кола було дек?лька протестант?в: польський шляхтич Мартин Броневський,
Дем'ян Гулевич - посол з Волин?, обраний на собор? маршалком св?тського
кола, Фед?р Чаплич-Шпановський - луцький земський суддя, Остаф?й Малинський
(?ло-Малинський) - луцький гродський судя (майбутн?й луцький ун?атський
?пископ).
Д??в?сть православного собору ?люстру?ться його ухвалами. 9. 10. 1596
р. було прийнято головну ухвалу «Апофазис». Декрет, оголошений греком
Никифором, скидав з уряд?в ун?ат?в: митрополита Михайла Рагозу ? п'ятьох
?пископ?в, за розрив з Константинопольським патр?архатом. Того ж дня собор
прийняв ще три ухвали: синодальний ун?версал, протестац?ю в головний
трибунал та ?нструкц?ю делегатам до короля, в яких православн? публ?чно
оголосили свою незгоду з ун??ю церков, а також волю до боротьби. Ще 8. 10.
1596 р. православний собор реаб?л?тував Стефана Зизан?я ? в?ленських
братських священик?в Василя та Герасима. На зас?даннях собору вид?лявся
кер?вник духовного кола протосингел константинопольського патр?арха
Никифор, а також ?гумени та арх?мандрити великих монастир?в. Вир?шальна
роль В.-К. Острозького на православному собор? не п?дляга? сумн?ву.
Рел?г?йна пол?тика князя В.-К.Острозького характеризу?ться
загальною толерантн?стю до ?наков?рних (в?н н?кому не в?дмовляв у
можливост? християнського спас?ння), проте вона, вочевидь, не поширювалася
на його стосунки з ун?атами. Запровадження Берестейсько? ун?? в спос?б
державного патронату, за умови загального спротиву в?рних, розглядалося В.-
К. Острозьким, як порушення в?ровизнавальних свобод. Неприйняття князем Б.
у. ?рунтувалося на переконанн? в тому, що ?н?ц?атори та прихильники
рег?онально? ун?? вчинили в?роспов?дальну зраду. Тому князь застер?гав в?д
поглиблення розколу русько? церкви, який може призвети до кровопролиття, на
зразок под?й у Франц??. Прагнучи внутр?шньо? реформи церкви, В.-К.
Острозький йшов задля цього на деяк? поступки протестантам, а також римо-
католикам, зокрема, в орган?зац?йних питаннях. В?дтак, князь усв?домлював
сво? покликання репрезентувати вс?х св?тських Ки?всько? церкви. Вступаючи
в контакти з протестантами, в?н, фактично, нашкодив православним (особливо
у 1595 р., пославши свого представника на Торунський з'?зд протестант?в),
проте продовжував твердо стояти за канон?чну непод?льн?сть церкви.
Чи не найскладн?шою проблемою ?стор?? Б. у. ? питання
правосильност? ун?йного ? православного собор?в. Ун?ати посилались на
канон?чний авторитет митрополита, головуючого на собор?, ? застар?л?сть
прерогатив патр?аршого екзарха Никифора, кер?вника православного собору,
який не мав духовного звання. Актуальними залишаються висновки М.
Грушевського, який вказував, що п?сля затвердження ухвал православного
собору константинопольським патр?архом його канон?чна правосильн?сть стала
безумовною. Учений не заперечував ? аргумент?в на користь правосильност?
ун?йного собору на п?дстав? того, що перех?д п?д зверхн?сть Риму належав до
компетенц?? митрополичого синоду, без участ? мирян. Укладення ун?? було
«державно» правосильним, з огляду на лег?тимац?ю ?? урядом та
законодавством Реч? Посполито?. Проте незважаючи на те, що ун?йна церква
п?сля собору була, на в?дм?ну в?д православно?, оф?ц?йно визнаною,
прив?лейованою вона не стала, позаяк об?цяного зр?вняння з католицькою так
? не досягла. Протекц?я польського уряду поширювалась лише на сферу ??
боротьби проти православних. Тому М. Грушевський визнача? юрисдикц?йний
статус ун?атсько? церкви, як церкви «п?впротеговано?».
З ?ншого боку, православна церква в?д Берестейського собору 1596 р. до
в?дновлення ??рарх?? у 1621 р. також мала проблеми з канон?чн?стю, позаяк
не мала митрополита (щоправда, вона мала двох патр?арших екзарх?в). В?дтак,
? на ун?ат?в, ? на православних лягла «т?нь церковно? анафеми», а насл?дки
Б. у. н?як не вкладаються в прокрустове л?жко негативного чи позитивного. З
одного боку, православним на чол? з В.-К. Острозьким не вдалося перешкодити
укладенню ун??, з ?ншого - проект переходу до ун?? вс??? митропол?? зазнав
поразки. Одн??ю з причин такого становища була глибина православного
консерватизму та в?ддан?сть сх?дн?й еклез?альн?й традиц??. З самого початку
рел?г?йний конфл?кт набрав нац?онально-пол?тичного характеру.
Берестейськ? собори, як? засв?дчили розкол укра?нсько-б?лоруського
християнства (фактично, ?снувало дв? паралельних ки?вських митропол??),
поклали початок боротьб? Рус? з Руссю, в основ? котро? знаходилися проблеми
формування нац?онально? церкви. В?дтак зросла нац?онально-конфес?йна
св?дом?сть, яка вплинула на лег?тимац?ю священного права повстання козацтва
проти Реч? Посполито?. Православний Берестейський собор 1596 р. врятував,
без сумн?ву, укра?нсько-б?лоруське православ'я, яке розкв?тло в епоху Петра
Могили. Ун?йний собор започаткував рел?г?йно-церковну традиц?ю, яка
ор??нтувалася на зах?дн? вз?рц?, а з плином часу сприяла утвердженню греко-
католицизму як одн??? з нац?ональних конфес?й укра?нц?в. У такий спос?б
Укра?на вже в ранньомодерну добу наблизилися до рел?г?йно модерн?зовано?
?вропи. В цьому вбача?ться неперех?дне значення Б. у., як конкретно-
?сторично? под?? к?нця XVI ст.
Ун??знавство ? ровесником само? под??, зародившись у
полем?чних творах епохи Берестейських собор?в к?нця XVI - початку XVII ст.
У Х?Х ст. пр?оритет у досл?дженн? ун?? майже без винятку належав рос?йськ?й
науц? (прац? М. Кояловича, митр. Макар?я та П. Жуковича). Навпаки, XX ст.,
без переб?льшення, можна вважати стол?ттям польського ун??знавства
(досл?дження Е. Л?ковського, А. Прохазки, К. Л?в?цького, К. Ходин?цького, у
п?сляво?нний час - О. Галецького, Л. Б?ньковського та ?н.). У сучасн?й
польськ?й ?стор?ограф?? проблема розробля?ться А. М?роновичем, А. Г?лем, Т.
Хинчевською-Геннель, Х. Дильонговою, Т. Кемпою. Польська наука, яка
розгляда? Ки?вську церкву, як складову частину польського костьолу,
збагатилася в останн? десятил?ття рядом ц?кавих публ?кац?й (наприклад,
матер?алами конференц?й до 400-р?ччя Б. у., як? в?дбулися в Краков?,
Гданську, Торун?, Любл?н?, Ченстохов?).
Наприк?нц? ХХ ст. - на початку ХХ? ст. рос?йська наука зробила
спробу повернути втрачен? позиц?? (прац? Б. Флор? ? М. Дмитр??ва). Причому,
рос?йськ? ун??знавц? см?ливо в?дкинули ряд стереотип?в минулого, хоча, в
ц?лому, так ? не змогли позбавитись в?д них остаточно.
Значний внесок у досл?дження пробеми Б. у. зробила укра?нська
?стор?ограф?я, зусиллями льв?всько? та ки?всько? наукових шк?л. У Х?Х ст.
ун??знавч? досл?дження були започаткован? льв?в'янами М. Гарасевичем, Ю.
Пелешем ? А. Петрушевичем, а також киянами М. ?ван?шевим, В. Антоновичем та
О. Левицьким. Проте справд? наукове предметне досл?дження Б. у. розпочалося
в епоху д?яльност? НТШ у Львов?. Майже без винятку, воно пов'язане з
працями Михайла Грушевського та його учнями, меншою м?рою - ?вана Франка,
Кирила Студинського та ?н. ?стор?? Б. у. М. Грушевський присвятив велик?
розд?ли в V-му та VI-му томах «?стор?? Укра?ни-Руси», значну частину прац?
«Культурно-нац?ональний рух на Укра?н? в ХV?-ХVI? в?ц?». У 20-х рр. ХХ ст.
вчений зверта?ться до ?стор?? Берестя в книз? «З ?стор?? рел?г?йно? думки
на Укра?н?» та 5-6-му томах «?стор?? укра?нсько? л?тератури». Ц?нними ?
також його ун??знавч? реценз??, статт?, передмови до праць з ?стор?? церкви
тощо. Одн??ю з перших публ?кац?й М. Грушевського на тему ун?? ? реценз?я
праць ?. Франка та К. Студинського про «Пересторогу» в «ЗНТШ» 1896 р. У
«ЗНТШ» була опубл?кована ?дина спец?альна стаття вченого про ??рарха
Ки?всько? митропол?? «До б?ограф?? митрополита Онисифора Д?вочки».
Досл?дники в?дзначають, що М. Грушевський оц?нював Б. у. та рел?г?йну
боротьбу в Укра?н? ?з загальнонац?ональних позиц?й двоконфес?йного п?сля
1596 р. укра?нського народу. Так, 1899 р. в?н писав: «.Наш нар?д належить
до двох церков ? налягати на церковн? р?жниц?, пропагувати церковну
ексклюзивн?сть - значило б причинятися до в?длому галицько? Руси в?д решти
Укра?ни-Руси, р?чи згубно? для нашого народа.». Добре в?домою ? оц?нка М.
Грушевського насл?дк?в Б. ун??, яка, на його думку, «внесла роздво?ння
серед православних ? ?х енерг?ю обернула на внутр?шню боротьбу». Ще
категоричн?ше звучить його оц?нка переговор?в владик з католиками як змови
проти сво?? в?ри ? сусп?льност?. Назагал, учений так ? не зм?г перебороти
полем?чний синдром зрадництва ?пископ?в-ун?ат?в. В окремих працях ?сторик
пов'язував перспективи укра?нського нац?онального рузу винятково з
Реформац??ю. Проте в к?нцевому рахунку, в?н не прийма? жодно? з стор?н
м?жконфес?йно? боротьби. Як виплива? ?з праць М. Грушевського, феномен Б.
у. та ун?атсько? церкви поляга? в тому, що з дестаб?л?зуючого чинника
укра?нсько? д?йсност? ХV?-ХVI? ст. новоутворена укра?нсько-б?лоруська
церква змогла перетворитись у важливий чинник нац?онального в?дродження.
?снують п?дстави говорити про започаткування вченим нац?онально?
позаконфес?йно? ?стор?ограф?? ?стор?? Б. у.
П?сля л?кв?дац?? у 1939 р. НТШ честь нац?онального ун??знавства
врятували досл?дники д?аспори - переважно васил?анськ? ?сторики ?
богослови. У незалежн?й Укра?н? у в?дродженому НТШ зроблено серйозну спробу
в?дновлення нац?ональних традиц?й. За ?н?ц?ативи та активно? участ? НТШ у
травн? 1995 р. у Львов? в?дбувся М?жнародний слов'яномовний конгрес,
присвячений 400-р?ччю Б. у. Пом?тну роль у становленн? сучасного
укра?нського ун??знавства в?д?грали прац? члена Товариства Б. Гудзяка,
автора ряду публ?кац?й в «ЗНТШ», а також монограф?? «Криза ? реформа», яка
вважа?ться першим в укра?нськ?й науц? досл?дженням, спец?ально присвяченим
генез? Б. у. П?д кер?вництвом Б. Гудзяка у 1996 р. в?дбулися «Берестейськ?
читання». Ун??знавчими студ?ями та ?х орган?зац??ю спец?ально займаються
також члени Товариства Л. Тимошенко, ?. Скочиляс та ?н. (статт? та реценз??
в «ЗНТШ», монограф??, зб?рки наукових студ?й).
У сучасн?й ?стор?ограф?? Б. у. та ?? генеза розглядаються як
складний комплекс внутр?шн?х процес?в укра?нсько-б?лоруського православ'я
друго? половини ХVI ст., як? були складовою частиною епохальних под?й
?вропейсько? християнсько? ?стор??. Серед стереотип?в, як? тепер в?дкинут?
ун??знавством, - думка про ун?ю як винятковий продукт польських та
?зу?тських ?нтриг та его?зму православного ?пископату, пояснення ун?? як
прагнення русин?в при?днатися до ?дино ?стинно? католицько? в?ри та ?н.
Укра?нська ?стор?ограф?я позиц?ю? укра?нсько-б?лоруське християнство як
нац?ональну Ки?вську Церкву (ки?во-руська християнська традиц?я), яка
довела свою житт?здатн?сть в добу Петра Могили (Slavia Ortodoxa). На ?ншому
полюс? житт?д?яла Slavia Unita, зреформована майже одночасно з
могилянською церквою.
Л?тература:
Великий А.Г., ЧСВВ. З л?топису Християнсько? Укра?ни. - Кн. IV: XVI-XVII
ст. - Рим, 1969.
Грушевський М. ?стор?я Укра?ни-Руси. - Т. V. - К., 1994.
Грушевський М. ?стор?я Укра?ни-Руси. - Т. VI. - К., 1995.
Грушевський М. Культурно-нац?ональний рух на Укра?н? в XVI-XVII в?ц? //
Грушевський М.С. Духовна Укра?на. Зб. твор?в. - К., 1994.
Грушевський М. ?стор?я укра?нсько? л?тератури. - Т. V. - Кн.2. - К., 1995.
Грушевський М. ?стор?я укра?нсько? л?тератури. - Т. V?. - К., 1995.
Гудзяк Б. Криза ? реформа. Ки?вська митропол?я, Царгородський патр?архат ?
?енеза Берестейсько? ун?? / Пер. з англ. М. Габлевич. П?д ред. О. Тур?я. -
Льв?в, 2000.
Дмитриев М. В., Флоря Б. Н., Яковенко С. Г. Брестская уния 1596 г. и
общественно-политическая борьба на Украине и в Белоруссии в конце XVI -
начале XVII в. Часть I. Брестская уния 1596 г. Исторические причины /
Ответ. ред. Б. Н. Флоря. - М., 1996.
Дмитриев М. В. Между Римом и Царьградом. Генезис Брестской церковной унии
1595-1596 гг. - М., 2003.
Жукович П. Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с
церковной унией (до 1609 г.). - Спб, 1901.
Иванишев Н. Сведения о начале унии, извлеченные из актов Киевского
Центрального Архива. - М., 1858.
Коялович М. Литовская церковная уния. - Т.1. - Спб., 1895.
Левицький О. Внутр?шн?й стан Зах?днорусько? Церкви в Польсько-Литовськ?й
держав? в к. XVI ст. та ун?я. - Льв?в, 1900.
Макарий (Булгаков) митроп. История русской церкви. - Кн. 5, 6. - М., 1996.
Плохий С. Н. Папство и Украина. Политика римской курии на украинских землях
в XVI-XVII вв. - К., 1989.
Собори Льв?всько? ?парх?? XVI-XVIII стол?ть / Упор. та ?стор. нарис ?горя
Скочиляса. -Льв?в, 2006.
Стрельбицкий И. Униатские церковные соборы с к. XVI века до воссоединения
униатов с православною церковью. - Изд. 2-е. - Одесса, 1891.
Студинський К. Полем?чне письменство в р. 1608 // Записки НТШ. - Т.104. -
Льв?в, 1911.
Студинський К. Причинки до ?стор?? ун??. Критичн? зам?тки на розв?дку д.ра
?вана Франка п.з. "Z dzejСw Synodu Brzeskiego 1596 r." пом?щ. в
"Kwartalnik-у Historyczn-?м". - Льв?в, 1895.
Тимошенко Л. Артикули Берестейсько? ун?? 1596 р. // Укра?нський ?сторичний
журнал. - 1996. - ? 2.
Тимошенко Л. Берестейська ун?я 1596 р. - Дрогобич, 2004.
Тимошенко Л. Криза церковного життя Ки?всько? православно? митропол??
наприк?нц? XVI ст.: ?нтерпретац?? ?сторик?в ? св?дчення джерел //
Дрогобицький кра?знавчий зб?рник. - Т. Х?-Х??. - Дрогобич, 2008.
Тимошенко Л. Угода з Ватиканом чи з Польщею? // Пам'ять стол?ть. - 1996. -
? 3.
Франко ?. З ?стор?? Берестейського собору 1596 р. // Франко ?. З?бр. тв. у
50-ти т - Т. 46, Кн.2
Франко ?. ?ван Вишенський ? його твори // Франко ?. З?бр. тв. у 50-ти т. -
Т. 30.
Хинчевська-Геннель Т. Польський погляд на Берестейську ун?ю в XVII ст. //
Берестейська ун?я (1596-1996). Статт? й матер?али. - Льв?в, 1996.
Хинчевська-Геннель Т. Берестейська ун?я в XVII стол?тт? з польсько? точки
зору // Держава, сусп?льство ? Церква в Укра?н? у XVII стол?тт?. Матер?али
Других Берестейських читань. - Льв?в, 1996.
Bie?kowski L. Ko?cio? wschodni podzielony (XVII-XVIII w.) // Ko?cio? w
Polsce. - T.2. Wieki XVI-XVIII. - KrakСw, 1970.
Chodynicki K. Ko?cio? prawos?awny a Rzeczpospolita Polska. Zarys
historyczny. 1370-1632. - Warszawa, 1934.
Chynchewska-Hennel T. Spory wokСl unii brzeskiej (koniec XVI-XVII w.) //
Варшавськ? укра?нознавч? записки. - Варшава, 1999.
Die Union von Brest (1596) in Geschichte und Geschichtsschreinbung: Versuch
einer Zwischenbilanz. Materialien des Internationalen Forschungsgesprachs
der Stiftung PRO ORIENTE zur Braster Union Drittes Treffen: Lviv, 21-23.
August 2006 und des. / Herausgegeben von Johann Marte und Oleh Turij. -
Lviv, 2008.
Documenta Unionis Berestensis eiusque auctorum (1590-1600) / Ed. P.
Athanasius G. Welykyj OSBM. - Romae, 1970.
Halecki O. Od Unii Florenckiej do unii Brzeskiej. - T.2. - Lublin, 1997.
Kempa T. Konstanty Wasyl Ostrogski (ok. 1524/1525 - 1608) wojewoda kijowski
i marsza?ek ziemi wo?y?skiej. - Toru?, 1997.
Kempa T. Miko?aj Krzysztof Radziwi?? Sierotka (1549-1616) wojewoda
wile?ski. - Warszawa, 2000.
Kempa T. Nieznany listy dotycz?ce genezy unii brzeskiej (1595/1596) //
Odrodzenie i Reformacja w Polsce. - 2000. - T. XLIV.
Krajcar J. Jesuits and the genesis of the Union of Brest // Orientalia
Christiana Periodica. - Roma, 1978. - Vol.44. - P.131-153.
Lewicki K. Ksi??? Konstanty Ostrogski a Unja Brzeska 1596 r. - LwСw, 1933.
Likowskiy E. Unia brzeska (r. 1596). - Pozna?, 1896.
Litterae episcoporum historiam Ucrainae illustrantes (1600-1900) / Ed. P.
Athanasius G. Welykyj OSBM. - Vol. I (1600-1640). - Romae, 1972.
Mironowicz A. Podlaskie o?rodki i organizacje prawos?awne w XVI i XVII
wieku. - Bia?ystok, 1991.
Pelesz J. Geschichte der union der ruthenischen Kirche mit Rom. - Erster
Band. - Wien, 1878.
Prochaska A. Z dziejСw unii Brzeskiej // Kwartalnik Historyczny. - 1896. -
T.X.

Леон?д Тимошенко